Історія однієї дружби Філіпа Бессона

  Вони не були братами, але вони були дуже схожими,наче близнюки. Вони народилися в один день і ця випадковість зробила їх нерозлучними. Томас і Поль живуть на півдні США, біля річки Міссісіпі. На фоні таких подій, як ядерні бомбардування Хіросіми (рік, коли народилися обидва хлопці), вбивство президента Кеннеді та Мартіна Лютера Кінга, війна у В’єтнамі, Томас розповідає свої спогади про їх стосунки з Полем. Спершу в книзі іде мова про дитинство, спогади, дружбу та молодість двох друзів, що живуть в маленькому містечку, де майже не відбувається ніяких подій. Мова письменника настільки легка, що разом з героєм читач починає і сам заглиблюватися  у спогади і співпереживати з героями, він уявляє перед собою ті 50-60ті роки і справді відчуває цінність дружби і нерозлучність з рідною людиною. Але назва все ж звертає на себе увагу і читач, затамувавши подих, задається питанням в чому ж все ж таки винен Томас Спенсер? В мові оповідача, тобто Томаса відчувається певна сповідь, наче він відчуває на собі провину або докоряє собі в чомусь. І справді, за безхмарним дитинством починається справжнє життя, яке приносить друзям випробування. 

В житті друзів відбуваються три справжні переломи. Перший – коли Поль закохується і залишає Томаса на самоті, коли Томас, наодинці зі своїми думками, відчуває ув’язнення. Ще більшою стає прірва між ними, коли Томас їде вчитися в Оксфорд – так далеко від Поля, який пішов на війну у В’єтнам, таким чином показуючи відданість своєму братові, який загинув під час війни у Кореї. І нарешті останній злам – це зрада.

Персонаж Томаса Спенсера є досить цікавим. Цікавою є ретроспектива роману, це дозволяє дізнатися і про дитинство героя і про його дорослі роки, в той час, як сам герой пише в теперішньому часі, щоб зробити нас частиною своєї провини. Уразливий, він завжди був під протекцією Поля, якого він почитав, як брата, якого він ніколи не мав, як кохання, якого він ніколи не знав. Братська любов. Потім сум і скорбота, та правда на останніх сторінках.

Ця  хроніка – дуже добрий роман про життя, яке воно є. В легкому, стиснутому та поетичному стилі, цей роман є цікавим, легко сприймається і зароджує стимули. Філіп Бессон оживляє в пам’яті читачів американські події, прирівнюючи таку оповідь до фрески. Він нас залучає до безкінечних витівок героїв. Він продовжує досліджувати серця героїв, він доводить, що почуття не можуть бути вигравірувані на мармурі, оскільки час іде, люди змінюються та розвиваються. Зміна щастя та розчарування – як в житті кожної людини – смуга біла, смуга чорна – така близька тема для кожного з нас. Зміни в подіях, в житті, зміна наших емоцій та почуттів – злами, які стають на шляху нашої дружби, нашого кохання, наших стосунків. Людська сутність залишається однією й тією ж самою, але зрештою нам вирішувати як діяти і як будувати це все.